Файне місто Донецьк
не такий страшний чорт, в общєм-то.
вообщем нормальне таке місто з адекватними, в більшості своїй, людьми.
Перше враження - абсолютно чистий асфальт, після Києва - це було майже шоком.
По друге, мабуть перше місто, в якому я, в принципі то практично російськомовна людина, жодного разу не заговорила російською - проводила експеримент. Так от, жодного разу ніхто мене нікуди не послав, та й взагалі ніякої агресії, навпаки - мило посміхались одразу, питали звідки і чи подобається місто.
Величезний мінус№1 - практично відсутні книгарні. Або я їх не там шукала. В будь-якому разі, на знаменитій вулиці Артема вони відсутні, за виключення невеликої у бібліотеці ім. Крупської, але то навіть книгарнею назвати важко - надто маленька, та й вибір там в основному з преси. Більш того, перехожі. в яких я запитувалась про ці самі книгарні, а) дуже дивувались самому питанню, б) найчастіше уявлення не мали, де ж все-таки можна їх знайти. Однак мила тьотєнька років так шестидесяти таки згадала, де шось таке можна знайти, навіть відвезла мене туди на автобусику, а потім повернула на місце!!! тобто назад в центр. Так вот. Однак і в тій книгарні за відсутності реального вибору довелось затаритись Деном Брауном. Хоча для поціновувачів Кобзаря там таки є що подивитись - купа дуже прикольних видань, гарної якості та мізерної, по київським міркам так точно, ціни.
Мінус№2 - Купа ресторанів і майже нічого схожого на більш менш бюджетне кафе (в тому ж таки центрі). На питання "Де можна знайти кав"ярню"", мене вперто відправляли до МакДака. Однак, після двох годин блукань та наукових пошуків я таки натрапила на чудове місце з прекрасною кавою. Хто буде в Донецьку - вул. Постишева, 118, одна з вуличок, що відходить від вулиці Артема.
Стосовно плюсів:
- все ті ж вулиці, почищені і тому ваш транспорт не кидає від тротуару до тротуару.
- дешеве таксі (правда там оператори не питають, куди їхати. Кажуть, що таким чином вони борються з корупцією - типу це унеможливлює віддавання найкращих замовлень "своїм")
- Донбас-Арена - місце, яке вражає таки
- і люди, насправді досить таки милі і адекватні (хоч не всі одразу розуміли, про що я питаю).
Так вот. Велкам ту Данецк, вообщєм.
ПС: місто, до речі, таки не хотіло мене відпускати - металодетектор в аеропорту пройшла десь з сьомого разу) а керамічну чашку з символікою Шахтаря сплутали з бомбою (бувають керамічні бомби?????).
Добавить комментарий