Флешмобег от нехер делать

Ассоциации от vigilia_fida были следующими: Вінниця, перший курс, "труба", Гурзуф, Віктор Цой

Пробую написать и свои мысли.

Вінниця. Місто, яке я маю любити, як свою батьківщину, але зовсім не люблю. Місто, життя в якому після переїзду до Києва почало ввижатись дивним сном. Місто, із якого я поїхав, щоб ніколи не повертатись. Так і трапилось - я буваю у Вінниці достатньо рідко, побачитись із батьками. І зовсім не жалію. Бо після переїзду відразу почався...

Перший курс. Нове життя. Нові люди. Новий я. Перше серйозне навчання, перших "а ну його нахуй, пішли пити пиво, на іспиті вирулимо". Плац та безліч друзів на ньому. Звичка виходити на нього на велику перерву, яке не пропала навіть тоді, коли я вже не навчався - робоча перерва завжди проходила на плацу. Перші вечірки. Перше справжнє кохання. My first new life.

"Труба". Так, колись були достатньо пристойні студенти, які свої побачення замість ресторанів проводили тут - у підземному переході під Майданом. Слухали аскерів та пили пиво. Я ще тоді не палив, а авторку асоціацій тоді ще дратував сигаретний дим. Але музика та атмосфера "труби" була неперевершеною. Неякісною, але до сліз душевною. На жаль, зараз там вже не грають. Пішов би. Шкода, поціновувачів більше не залишилось.

Гурзуф. Найкраще місце на Землі із відвіданих мною. Я був там безліч разів - і дитиною, і вже дорослим. Там я вперше дізнався, що таке - відповідати за двох, та що у смажених мідій найнеприємніший смак із усіх існуючих страв. А ще це місце, де можна відчути три мої улюблені речі - море, гори та хвою. Колись, коли я помру, мене спалять та розвіють над морем та скелями Гурзуфа.

Віктор Цой. Це зараз він став примітивним і немодним, простим і банальним. Тоді це була музика, що йшла з душі. А так хотілося відкрити душу наскрізь...

"Я выключаю телевизор, я пишу тебе письмо
О том, что больше не могу смотреть на дерьмо..."

Час мені закруглятись із асоціаціями.

Хтось хоче і собі?

Похожие статьи