Лист

Одного дня я отримав лист з дитинства. Відкрив шухляду і, серед вороху зошитів та книжок, знайшов листок в кілтинку з знайомим почерком. Писав давно лист для себе на новий рік. Я би хотів бути чи здійснити. Цікаво переглядати побажання собі від себе самого ж. Знати себе і знати про себе...
В листі бажав багато того, чого, зазвичай, бажають на днях народження чи нових роках. Записане воно карбувалось у пам'яті щосекунди. Букви бігали рядками як ноти на нотному стані. А, може, тоді я ще не вмів писати?
Колись, були часи, коли писати чорнильною ручкою було почесно. Дуже особисто та інтимно. Вона передасть всю твою впевненість чи тремтячі коліна. Підписи до фотоальбомів та фотографій. Дати та роки. Ворох чорно-білих світлин. Сепія. Жовтуватий відтінок вічності.
Це був час, коли не знав, що таке кохання. Тоді дружба та батьки здавались чимось надважливим. А ще мультфільми про трансформерів та бобіни з музикою Toto Kutungo, Joe Dassin, Pink Floyd. Є музика, яку ти слухаєш з усіма. А є та, яку -- на одинці. Бобіни та касетний магнітофон і є згадкою про останню.
Внутрішній двір старого австірйського будинку. З плющем та липами які сягали другого поверху. Висока стеля. Зелені стіни. До хмар так далеко. Велика калюжа після дощу. Цеглини. Каміння. Крейда та олівці. Все те, з чого складається мозаїка дитинства.
Платівка казок може крутитись вічно. Телевізор працює тихо і в ньому теж живе життя, яке десь дуже далеко. Можливо, навіть на іншій планеті, але ми зобов'язані дивитись на тих інопланетян з галстуками щовечора. Для чого дізнаватись новини, якщо є подвір'я та дитячий садок?
Я хотів би, щоб у дітей не відбирали так безжалісно дитинство. У підлітків - складний підлітковий період. А у дорослих - бажання побути і тими і іншими.

Похожие статьи