Про те, як мій тато знайшов скарб!
Колись давно, в далекі і страшні 90-ті, коли на вулицях стріляли з автоматів, коли закривалися підприємства і заводи, коли ми їли дешевий турецький шоколад і носили китайські кеди, коли в небі літали дракони, а в лісах можна було зустріти ельфів, коли жити було небезпечно зате дуже весело - в ті часи були діти які абсолютно не хотіли вчитися. Саме для таких дітей в нашому місті були створені "Реальні класи", туди потрапляли найгірші двієчники і ледарі, ті кого вигнали з нормальних шкіл. Реальними ці класи називалися тому, що всі учні вчителі і батьки реально розуміли, що навряд чи з цих діток щось вийде. Але як на зло, в ті далекі часи мій тато був педагогом-ідеалістом, тому коли йому запропонували працювати з такими дітлахами він погодився. Всяке бувало з татом і його учнями але мушу сказати, що деякі з них таки стали нормальними людьми. Одним з механізмів "хуманізації" (англ. "humanization") учнів реальних класів була трудова діяльність, вони всі паралельно з навчанням опановували робітничі професії і зрідка їх запрошували допомогти в тій чи іншій справі. Отут і починається найцікавіша частина нашої історії, з погонями перестрілками, боями на шпагах і скарбами!
Одного разу, моєму татові і його учням доручили важливу справу, розібрати дах одного старого будинку в центральній частині міста, тому що там планувалося будівництво. Як виявилося потім в дореволюційні часи в цьому будинку жив якийсь старий жид, потім жид помер і будинок довгий час то переходив з рук в руки, то стояв пусткою. І от учні, розібравши дах, почали ламати комин будинку, вибиваючи цеглу, вони кидали її вниз, але після чергового удару молотком хтось застережливо крикнув, всі зупинилися,а мій тато підійшов подивитися що сталося. з комину він дістав велетенську коробку а коли її відкрили всі ахнули. Коробка повністю було набита старими паперовими грошима дореволюційних часів, звісно частина грошей почорніла і обвуглилася від диму, але багато з них були в дуже хорошому стані. Учні по чесному поділили між собою цей скарб, кілька банкнот вони віддали і моєму татові. Там були гроші різних номіналів, друковані в останні десятиліття російської імперії.
Були рублі:
А були і п`ятірки:
А ось кредитний білет на 25 рублів:
Безперечно найбільша і найкраще захищені банкнота це білет на сто рублів, або як їх називали в народі "єкатєрінки" через те що на купюрі була зображена імператриця-збоченка Катерина Друга. Не знаю на скільки це правда, але кажуть, що в ті часи, на банкноту в сто рублів можна було купити десять корів, а це вже було маленьким статком в руках умілого господаря 
На цій банкноті чітко видно водяні знаки, значить це не фальшивка:
Але безперечно окрасою колекції є наступна банкнота, віддрукована 1918 або 1919 року в Одесі. Це 50 карбованців Української Народної Республіки.
Через зображений на банкноті малюнок селянина з лопатою, в народі ці гроші називали "лопатки". Цікаво що серія, що вказана на моїй купюрі (АО 207) була одна з останніх справжніх. Весною 1919 року в Одесу увій
Добавить комментарий